Стратегія національної безпеки. Як її суть, наприклад, бачить Ізраїль
Стратегія – основа для підготовки усіх інших документів стосовно державного планування у сферах національної безпеки і оборони.
Стратегію нацбезпеки Ізраїлю ніколи не затверджували офіційно, проте у цій державі розробили унікальну оперативну Стратегію, яку успішно реалізують на практиці й постійно вдосконалюють.
За словами фахівців Національного інституту стратегічних досліджень України, від моменту свого створення Ізраїль зіткнувся із багатьма складними викликами безпеці, які вимагали від його лідерів сформулювати фундаментальні принципи й основи Стратегії забезпечення нацбезпеки.
Група дослідників Вашингтонського інституту близькосхідної політики на чолі з колишнім начальником Генштабу Армії оборони Ізраїлю, генерал-лейтенантом Ґаді Айзенкотом розробила рекомендації щодо Стратегії національної безпеки, де узагальнила багаторічний досвід держави у цій сфері.
За висновками авторів, для формування заходів із забезпечення національної безпеки необхідно передусім оцінити безпекове середовище; визначити основні джерела проблем; національні цінності та інтереси, які підлягають захисту; визначити основні шляхи зміцнення національної безпеки та способи реагування на загрози (воєнні, політичні, економічні, соціальні тощо).
На регіональному рівні, зазначають експерти НІСД України, Ізраїль є своєрідною «аномалією» у переважно ворожому оточенні. Держава відрізняється від своїх сусідів культурно й економічно та має зовсім інший тип правління. Нестабільність, властива регіонові впродовж багатьох років, посилилася з початку Арабської весни – її події підірвали регіональний лад й призвели до чергового історично зумовленого шиїтсько-сунітського релігійного протистояння.
Сьогодні перед Ізраїлем постала низка складних і мінливих загроз. За висновками групи дослідників Вашингтонського інституту близькосхідної політики, Стратегія національної безпеки Ізраїлю базується на концепції «залізної стіни».
Це передбачає, що мир можливий лише тоді, коли вороги Ізраїлю дійдуть висновку: їхні зусилля неефективні й лише примножують власні втрати, страждання та збитки.
Іншим принципово важливим складником Стратегії є забезпечення взаємозв’язків між суспільством, економікою, наукою і технологіями, військовими спроможностями, міжнародним становищем та зовнішньою політикою.
Паралелі очевидні.
